Античні витоки

Ще задовго до появи замку мис був заселений. Вже у V столітті Сідоін Аполлінар згадує «Colleivacum», яке історики пов’язують із Колліасом; місцева традиція зберігає спогади про «Грецький табір», а деякі пов’язують назву села з грецьким «Коліас» — мисом в Аттиці.

Камені теж «розповідають»: під час робіт поблизу вежі було виявлено уламки амфор, а також римську стелу, присвячену Афродіті, — ймовірну ознаку існування галло-римської вілли, що існувала за два тисячоліття до нас.

Вежа та феодальні століття

У XI столітті зведено вежу — історичне ядро замку, що належало єпископам Узеса; ім’я Елеазара I згадується близько 1088 року. Далі за ними прийшли Монтарени, потім Діана д’Альбенас, «пані Колліас», та Тремоле з Монпеза: село навіть деякий час називалося Монпеза-ле-Юзес.

Сьогодні у вежі розташована кімната, що займає кілька рівнів, нагорі якої знаходиться тераса, з якої в ясну погоду можна побачити вежу герцогства Узес та гору Венту.

Ренесанс і королівський візит

У 1584 році релігійні війни охопили замок: згоріли дахи. Після відновлення миру в ході реконструкції замок отримав вікна з перегородками, галереї, кам’яні гвинтові сходи та монументальний портик, датований 1614 роком.

У 1629 році Людовик XIII, перебуваючи у військовому поході на Півдні разом із Рішельє, провів ніч у цих стінах, які залишилися вірними короні. Того ж року він наказав зруйнувати стіни Узеса, а Алеський мир поклав кінець релігійним війнам.

Золотий вік Просвітництва

У XVIII столітті родина Фурньє де Ла Шапель, яка розбагатіла завдяки плантаціям у Сан-Домінго, наділила замок величним фасадом у класичному стилі, кімнатами, кожна з яких мала власний туалет, та просторими приймальними залами.

Маркіз доручив облаштування парку Франсуа-Жозефу Беланже, архітектору Багатель та садів графа д’Артуа: тераси, алеї та панорамні види відкривають вид з маєтку на ущелини. Революція перерве цей порив — маркіза стратять на гільйотині, а маєток буде продано.

Наполеон, Жоліклер та Імперія

Франсуа-Ксав’є Жоліклерк, який під час Революції обіймав посаду комісара, а згодом став агентом розвідувальних мереж Наполеона I, долучився до розкриття змови Кадудаля. Імператор подарував йому маєток і призначив на високі посади в Італії; він одружився з дочкою генерала, ім’я якого викарбувано на Тріумфальній арці.

Після падіння Імперії він оселився в Колліасі у 1815 році й привіз із собою італійських митців, які перетворили замок: стелі, розписані художниками з Апеннінського півострова, підлоги з граніту, мармурові ванни з кранами у формі лебединих голів, великі сходи, прохолодна грота — та бібліотека, в якій збереглися сотні книг та архіви, що датуються XIV століттям.

Ставши мером, він заклав сто гектарів земель маєтку замку, щоб побудувати міст для села, і, з поваги до скромності, був похований у братській могилі в Колліасі.

Сім’ї та сади XIX століття

Його дочка вийшла заміж за адвоката Де Порта: у парку виросло шестеро дітей. Їхня дочка вийшла заміж за маркіза де Лакейля, автора журналу «Revue des Deux Mondes», який помер у віці тридцяти двох років у Колліасі.

У 1866 році Нума Оссет облаштував салони у стилі Другої імперії та доручив Ж. Кордіу спроектувати англійський сад, натхненний віллами Лазурного берега: ставок, альпінарій, звивистий струмок, пальми та рідкісні рослини.

Продаж «на свічку» та довгий сон

У 1911 році замок було продано на аукціоні — урочистому, майже театральному, що ознаменувало завершення цілого циклу. Племінник, який став новим власником і був поранений під час Першої світової війни, продав сто гектарів виноградників та винні погреби.

У XX столітті маєток було роздроблено, і він занепав: частина бібліотеки розійшлася, салони спорожніли, аж поки на початку 2000-х років не обвалилося одне з крил будівлі.

Відродження

У 2019 році розпочалася повна реставрація: дахи, фасади, вітальні, спальні — кожне приміщення знову набуло своїх об’ємів та світла. У 2021 році було висаджено майже дві тисячі дерев.

Знову перетворившись на готель — колись це був п’ятизірковий готель із рестораном, відзначеним зіркою Мішлен, — замок тепер спеціалізується на приватному розміщенні та проведенні прийомів, з видом на ущелини, що входять до списку біосферних заповідників ЮНЕСКО.